Коротко: інфантильність — це незрілість поведінки. Людина вже доросла (або дитина вже старша), а поводиться як молодша: уникає рішень і відповідальності, чекає, що проблеми розв’яже хтось інший, болісно сприймає критику. Найчастіше вона виростає з гіперопіки або вседозволеності в дитинстві, тому самостійність варто виховувати змалку — з посильних справ за віком.
Що таке інфантильність простими словами
Слово походить від латинського infantilis — «дитячий». Інфантильна людина зберігає риси, властиві меншому віку: залежність від інших, небажання вирішувати самій, орієнтацію на «хочу» замість «треба».
Варто розрізняти два значення. У побуті інфантильністю називають особистісну незрілість — її формує виховання і її можна змінити. У медицині інфантилізмом називають також затримку психічного розвитку, пов’язану з особливостями нервової системи, — це вже питання для лікаря.
Ознаки інфантильної людини
- уникає рішень і перекладає їх на інших;
- не визнає своїх помилок — винні обставини чи інші люди;
- ображається на критику і будь-які вимоги;
- живе сьогоднішнім днем, не планує і не доводить справи до кінця;
- залежить від батьків чи партнера — фінансово, побутово, емоційно;
- чекає, що складну ситуацію розв’яже хтось інший.
Як інфантильність проявляється у дітей
Дошкільнику бути «дитячим» нормально. Про незрілість говорять, коли дитина помітно відстає від ровесників у самостійності, і найчастіше це стає видно в школі:
- не може сама зібрати портфель чи одягнутися, хоча ровесники вже можуть;
- чекає підказки на кожному кроці, губиться без дорослого;
- швидко здається і кидає справу, якщо не виходить одразу;
- гра надовго залишається важливішою за будь-які обов’язки;
- на уроці важко зосередитися, дитина може відволіктися посеред завдання.
Звідки береться інфантильність
- Гіперопіка: батьки роблять за дитину те, що вона вже вміє, — «бо так швидше».
- Тотальний контроль: дитині не дають вибирати навіть дрібниці.
- Вседозволеність: немає ні правил, ні наслідків, усі труднощі прибирають дорослі.
- «Зручна» дитина: слухняність цінують більше за ініціативу.
- Рідше — медичні причини, пов’язані з розвитком нервової системи.
Обидві крайнощі — і заборона вирішувати, і повна свобода без відповідальності — дають схожий результат: дитина не вчиться відповідати за себе.
Що доручати дитині за віком
Самостійність росте з посильних справ. Орієнтир, що зазвичай може дитина:
| Вік | Що можна доручити |
|---|---|
| 3–4 роки | прибрати іграшки, покласти брудний одяг у кошик, полити квіти, одягнутися з невеликою допомогою |
| 5–6 років | застелити ліжко, накрити на стіл, зібрати рюкзак у садочок, вибрати одяг з двох варіантів |
| 7–9 років | зібрати портфель, робити уроки самостійно (дорослий перевіряє), розкласти покупки, нагодувати домашню тварину |
| 10–12 років | планувати свій день, готувати прості страви, розпоряджатися кишеньковими грошима, самому домовитися з учителем |
Як виховати самостійність
- Давайте вибір за віком: дошкільнику — яку кашу на сніданок, школяру — коли робити уроки, до чи після прогулянки.
- Не робіть за дитину те, що вона вже вміє, навіть якщо самі зробите швидше.
- Дозволяйте помилятися — а потім разом розберіть, що пішло не так і як інакше.
- Не рятуйте від наслідків: забув зошит — сам пояснить учителю.
- Вчіть думати наперед: «що буде, якщо…», плюси і мінуси рішення.
- Хваліть за зусилля і самостійність, а не лише за результат.
Коли звернутися до фахівця
Порадьтеся з дитячим психологом або неврологом, якщо незрілість поєднується з відставанням у мовленні, увазі чи навчанні, якщо дитина не може адаптуватися в школі або якщо ваші зусилля місяцями нічого не змінюють.
Самостійність добре розвивають заняття, де дитина сама відповідає за результат і бачить свій прогрес. На ментальній арифметиці в SMARTUM діти вчаться зосереджуватися, доводити завдання до кінця і перевіряти себе.
